Другим заїздом, а скоріше емоційною пригодою став «Просто штиль». Діти зустрілись з шістьма емоціями: радість, страх, гнів, печаль, терпіння та любов. І кожен день їм розказували, як ці емоції виражати так, аби вони були зрозуміті правильно і виражені нетоксично.
Наприклад, гнів — це цілком нормальна емоція, яка виникає у відповідь на несприятливе середовище. Але треба вміти виразити гнів так, щоб не образити співрозмовника, і в той час виявити свої справжні емоції.
Радість — емоція світла, якою бажано освітлювати навіть найбільшу печаль, бо оптимізм (особливо зараз) — це саме те, що тримає зараз на плаву.
Страх — нормальна відповідь на щось нове, але треба з цим боротись, адже не спробувавши не взнаєш.
Печаль — логічна відповідь на щось, що складно пережити. Але печаль має бути не штучно створеною. Шкідливо для людини находитись в печалі, яку вона сама собі створила.
Терпіння — це про те, коли треба вичекати момент, щоб не зірватись на негатив, щоб змістовно пояснити свої відчуття.
І одна з найважливіших емоцій — саме любов. Любов до друга, до своєї другої половинки. Але найголовніше — любов Бога до людини.
І саме в гармонії і балансі можна отримати те саме відчуття штилю — повного спокою і гармонії.
Крім цього тиждень був сповнений активної діяльності, табірних ігор, приготування їжі в поході та дитячими усмішками.
Подивитись більше фото в хмарі 
